В жодній з англомовних країн світу державна медична система не організована з таким розмахом, як в Австралії. Вона називається Medіcare (що можна перекласти російською мовою як "Медом(іцинськая) опіка") і міститься частково за рахунок бюджету, частково - автоматичних відрахувань із зарплати тих, що працюють. З малоімущих, багатодітних, студентів і пенсіонерів засобів зовсім не беруть, з військових - 0,2%, з інших - близько 1,5%. Самотні люди, які заробляють понад 50 тис. австралійських доларів в рік і не мають приватного страхування, платять додатково ще 1% податку.
Система Medicare, упроваджена в 1984 році, складає лише 8% загальних витрат Австралії на здоров'ї населення. Велика частина коштів покривається за рахунок інших прибутків держави (в першу чергу податків). Метою Medicare є "охорона здоров'я, доступна для всіх австралійців", причому "всі австралійці повинні робити свій внесок відповідно до їх можливості заплатити".
Програма добровільного медичного страхування співробітників
Турбота підприємства про своїх співробітників - один з показників високого рівня його корпоративної культури, що є основним чинником формування іміджу організації, як в очах її ділових партнерів, так і широкій громадськості. Переоцінити значення сприятливої репутації підприємства досить складно.
Поліс медичного страхування зводить до мінімуму небезпеку неякісного лікування. Але тільки якщо обслуговуватися в клініці, яку порадив страховик.
У наш час багато хто йде в лікарню з небажанням - люди часто не можуть виділити на власне лікування час, та і побоюються непрофесіоналізму лікарів. З іншого боку, послуги докторів приватних клінік стоять досить таки дорого. Страхові компанії пропонують вихід з ситуації - купити поліс медичного страхування.
Аргумент страховиків простий: якщо за лікування платить компанія, а не людина, медперсонал до такого пацієнта відноситиметься дбайливіше. Адже некоректно поставлений діагноз, неправильне лікування або призначення необгрунтовано дорогого препарату можуть спричинити за собою не просто словесну перестрілку - доведеться розбиратися з юристами страховика. Причому судовий позов вони можуть пред'явити не тільки лікареві, що лікує, але і самому закладу.
Крім того, згідно Закону «Про страхування», страховик може зажадати від медустанови суму, витрачену їм на нерезультативне лікування клієнта. Головне - слухатися страховика
Правда, страхова компанія не завжди стає на бік клієнта. Фахівці попереджають, що страхувальникові краще прислухатися до «рекомендацій» страховика при виборі медустанови. Якщо клієнт проявив ініціативу і звернувся в клініку, яка йому на смак, але яку страхова компанія не визнає, остання може просто відмовити у виплаті. «Страховик займе по відношенню до такого клієнта не зовсім дружню позицію і може не покрити витрати на лікування або покрити їх частково», - признається заступник голови правління компанії «Українська страхова група» Геннадій Мисник.
«Якщо клієнт піде в клініку, яку він сам вибрав, страхова компанія може навіть розірвати договір», - попереджає директор компанії «Страховий брокер «Дедал» Ібрагим Габідулін. 150-300 доларів за лікування в державній лікарні
Поліс медичного страхування, який передбачає обслуговування в пристойній приватній клініці, коштує недешево. Полікуватися за гроші страховиків в «Борисі», «Добробуте» і «Медікоме» можна, тільки сплативши за страховку більш 300 доларів. «Дешеві поліси - в районі 150-300 доларів - покривають лікування в державних клініках», - пояснює Габідулін. Тобто, навіть заплативши страховикові 150-300 доларів, доведеться йти в місцеву поліклініку. Правда, по словах Габідуліна, страховка вартістю 200 доларів покриває витрати на лікування у розмірі 10 тисяч доларів протягом року.
Але навіть медичне обслуговування у «приватників» не завжди гарантує клієнтові, що лікар не спробує поживитися за його рахунок. Адже нерідко доктори в приватних клініках отримують відсоток від суми, витраченої на лікування застрахованого пацієнта. Зрозуміло, вони не забудуть призначити лікування подорожче.
Інша справа, що між страховою компанією і приватною клінікою існує договір, і порушення прав клієнтів може привести як до розриву угоди, так і до дорогої для лікарів судової тяжби. «У моїй практиці були неодиничні випадки, коли, отримавши некомпетентне лікування в приватній клініці по страховці, людина поводилася з скаргою в свою страхову компанію, і та займала сторону пацієнта», - розповідає Мисник. У такій ситуації страховик вимагатиме від медустанови подальшого безкоштовного лікування хворого. А клієнт може розраховувати на законне відшкодування морального збитку. «Втрачене здоров'я оцінити складно, але моральну компенсацію клієнт отримає», - запевняє Мисник.
Страховики пропонують немало програм, розрахованих на дітей. Вони не тільки забезпечать якісну медичну допомогу, але і дозволять мінімізувати витрати на лікування дитини у разі травми або нещасного випадку, допоможуть накопичити засоби на навчання в найпрестижніших вузах.
За даними страховиків, останнім часом росте попит на поліси добровільного медичного страхування для дітей. Найбільш затребувані програми для новонароджених, і це зрозуміло.
Немовлята більше всього потребують медичного відходу і контролю, а обслуговування в районних поліклініках ще далеко від ідеалу. Одних батьків бентежать черги, інших - кваліфікація районних педіатрів, третіх обурює відсутність необхідних для немовляти фахівців. Всі ці проблеми може вирішити стандартний поліс добровільного медичного страхування для дітей до одного року. Його пропонують практично всі страховики, що працюють по ДМС.
Правда, такі поліси вважаються найдорожчими. В середньому по Москві він обійдеться батькам в 1500 дол. в рік. Але ціна може бути і вище - все залежить від вибору поліклініки і набору послуг.
Страховики пропонують немало програм, розрахованих на дітей. Вони не тільки забезпечать якісну медичну допомогу, але і дозволять мінімізувати витрати на лікування дитини у разі травми або нещасного випадку, допоможуть накопичити засоби на навчання в найпрестижніших вузах.