В комітеті Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності в січні цього року приступили до розгляду проекту закону «Про впровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», яким пропонується почати перерахування частини страхових внесків в накопичувальну систему пенсійного страхування з 1 січня 2009 року.
Тим самим пенсійна реформа в країні, старт якої дав закон України «О обов'язковому державному пенсійному страхуванні» 2003 року, вийшла на фінішну пряму. Напевно, це добре - якби йшлося про реформи де-небудь у Венесуелі. Чи то справа на Україні - не визнати, що при слові «реформа» будь-який нормальний українець не може стримати нервове тремтіння, просто не вийде. Бо, як правило, починаючи з 1991 року, будь-яке «реформування», «поліпшення», «вдосконалення» наш народ відчував на своїй шкурі. Але, може, саме ця реформа вдасться? Адже іноді і палиця стріляє.
Чому саме шведи?
За оцінками Світового банку і більшості міжнародних експертів, саме Швеції вдалося те, до чого з різним ступенем успіху прагне безліч держав, - вдало поєднувати елементи розподільної і накопичувальної систем пенсійного забезпечення. Саме тому той факт, що автори української пенсійної реформи звернулися до шведської моделі, зовсім не випадковий. Швеція традиційно вважається країною, де будують «капіталізм з людською особою». Він же - «шведський соціалізм», як це не дивно. Швидше за все, саме тому колишня пенсійна система країни до болю нагадувала аналогічні системи в соціалістичних країнах.
У її основі лежав принцип «солідарності поколінь», згідно якому працездатне населення вимушене було містити «людей» похилого віку. Міняти ж систему шведів, що склалася, примусило саме життя. В кінці минулого століття країна зіткнулася з проблемою, характерною для всіх європейських країн, - падінням народжуваності, а, отже, і скороченням числа працездатного населення. В результаті розривши між кількістю людей, зайнятих у виробництві, і кількістю пенсіонерів збільшився в 4 рази, тобто на того, що одного працює стало доводитися 4-5 «людей» похилого віку. Уряд в 1995 -1999 рр.
вимушено було реформувати пенсійну систему, в яку тоді включалися три рівні, - розподільний, накопичувальний і добровільний. Таким чином, на даний момент в Швеції ставу пенсійних відрахувань складає 18,5%, з яких 16% йде на формування розподільної пенсії, а інші 2,5% -на накопичувальний рахунок. Цікаво, що навіть при найскромнішому розкладі шведський пенсіонер отримує пенсію у розмірі 8 800 крон в місяць, що еквівалентно 800 доларам США. - І це якщо не приплюсовувати ще і суму, яку оний пенсіонер накопичив на основі добровільного страхування в недержавному пенсійному фонді!.
Само собою зрозуміло, що крім шведської, в світі існують десятки інших моделей пенсійного забезпечення. Адже і що характерний: у країні, яку нинішні власті почитали за приклад і зразок, в Сполучених Штатах, перший закон про обов'язкове пенсійне страхування був прийнятий тільки в 1935 році, тоді як, скажімо, в Германії державні пенсії почали виплачувати в 1889 році, а у Великобританії і Австралії- в 1908 році. Зараз, на початку 21 століття, близько 90% американських пенсіонерів отримують державну пенсію, при цьому звичайна пенсія коливається в межах від 50 до 80% від зарплати і складає в середньому близько 700 доларів.
Німецька модель пенсійної системи характерна також для Австрії, Італії, Франції і взагалі більшості інших країн Західної Європи. Суть німецької системи в тому, що в країні співіснує ряд різних пенсійних систем, що значно відрізняються один від одного. Але, в цілому, це «система трьох рівнів». Перший уровень- системи, обов'язкові для певного коло осіб. Другій уровень- «пенсії від підприємств». Багато підприємств ви-плачивают їх своїм колишнім співробітникам додатково до пенсій, запрацьованих в системі встановленого законом пенсійного страхування. На третьому рівні кожен може сам ухвалювати рішення, чи буде він щось робити для забезпечення своєї старості.
При цьому розміри пенсій різні, наприклад, у Франції існує таке поняття як мінімальна (близько 6 тис. євро в рік) і максимальна (удвічі більше) державні пенсії.
.